Евакуація людей з «нуля» до безпечних місць, перевезення гуманітарної допомоги з одного кінця України в інший та передача власних автівок для фронту — саме цим займається запоріжець Юрій з початку великої війни. Наші журналісти поспілкувались з чоловіком про його життя до та після 24 лютого, а також поцікавились  планами на майбутнє. 

“Ми заснули 23-го февраля, а прокинулись 24 лютого.” Саме ця фраза асоціюється у Юрія з першим днем повномасштабного вторгнення. Чоловік зізнається, першу добу намагався зібрати себе докупи та визначитись, що робити далі. Спроби записатись до територіальної оборони не дали результату — не було місць. Про волонтерство тоді чоловік навіть не думав, проте все вирішив один пост у Фейсбук.

“Був пост — потрібні водії з автобусами на вивіз людей з нуля, – згадує волонтер Юрій Макаренко. – Я подзвонив, домовився, начав вивозити людей з Кам’янського з хлопцями.”

Справа складна, проте необхідна, каже Юрій. Його автівка постійно була завантажена: коли їхав евакуювати людей, доставляв їжу в села; на зворотньому шляху – вивозив усіх, хто цього потребував. Людей доводилось рятувати під вогнем, а інколи чекати годинами, доки росіяни відстріляються. Попри небезпеку, чоловік жодного разу не пошкодував, що взявся за це.

Евакуацією Юрій займався у березні та квітні. Потім через надзвичайно високу небезпеку обстрілів рятувальні рейси скасували. У цей час Юрій долучився до перевезення необхідних речей з інших регіонів. Зокрема, доставив дитячі візки, які Україні передали волонтери з Нідерландів. Під час цієї подорожі Юрій познайомився з Вікторією — директоркою одного з волонтерських центрів. Саме тоді чоловік вирішив віддати одну зі своїх автівок для потреб ЗСУ.

“Перша його автівка була 2102, – каже волонтерка Вікторія Чикалова, – і вона була подарована волонтерам просто через те, що в нього вже з’явилася робота, якою він може займатися для того, щоб утримувати себе і своїх близьких, а часу вже в нього не було. Тому він просто передав свою автівку волонтерам, щоб вони продовжували його працю і в Запоріжжі ніхто про це не знав.” 

Приблизно через пів року, 12 лютого 2023 року, Юрій подарував військовим і другу свою автівку. Спочатку чоловік мав зовсім інші плани на червону «Ниву», але все ж і цю «ластівку» вирішив передати на фронт — там вона точно знадобиться.

Обидві автівки наразі допомагають на фронті: одна на Авдіївському напрямку, інша — на Запорізькому. Сам же Юрій продовжує робити все, щоб допомогти нашим військовим якомога швидше перемогти рашистську навалу і повернутися додому.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі