Вже другу багатодітну прийомну родину створили підприємці та волонтери з Дніпрорудного Ганна і Георгій Цинцадзе. Торік у березні, коли у Василівський район вторглись російські війська, разом із дітьми вони були змушені виїхати до Запоріжжя. Протягом року облаштувались на новому місці й почали допомагати українській армії.

Напередодні Дня матері та сім’ї у родині Цинцадзе готували зелений борщ. 

“Це — наша культура українська, – впевнена опікунка прийомної багатодітної родини Ганна Цинцадзе, – і ніхто не вкраде у нас борщ. Бо це наша національна страва, яку ми дуже часто готуємо. Варили останній раз борщ позавчора. У нас у родині дуже люблять борщ. Діти люблять, ми любимо.”

Старша і єдина донька в родині, 16-річна Христина, навчається на кухаря. Відповідає за те, аби вчасно й смачно нагодувати і молодших братів, і батьків, які часто їздять у волонтерських справах. 

“Вдома краще набагато, – каже Христина. – Але тут ми вже звикли. Я відповідаю за кухню, допомагаю мамі готувати, сама готую. Кухня — це моя відповідальність.”

А для молодших найважливіше — успішно завершити навчальний рік. 

Це — вже друга прийомна сім’я Цинцадзе. Підприємці вирішили створити її три роки тому, після успішного досвіду першої. Тоді, разом із рідним сином, вони виховали п’ятьох дітей, яких взяли на опікунство з Бердянського інтернату. З першої родини Христина та її рідний брат, 14-річний Тимур, перейшли до другої. Нині допомагають батькам виховувати молодших – Сергія, Артема та Єгора, яких батьки взяли з того ж дитячого будинку. А діти, яких забрали з інтернату 9 років тому, вже подорослішали, живуть самостійним життям, але не втрачають зв’язок із батьками.

“З першої родини наш рідний син і два хлопці, Міша й Руслан, вони захищають нашу Україну, – розповідає Ганна Цинцадзе. – У нас хлопці на Бахмуті всі, всі троє. У них є на кого рівнятися, бо нам не соромно, ми горді за наших дітей, що вони не сховалися, а допомагають боронити країну. Я ще хочу сказати, що ці діти, які зараз сидять тут, вони дуже допомагають нам у волонтерстві. І на складі, і якщо про щось попросиш — все чітко роблять. “Кожен крок до перемоги” — це наш девіз зараз.”

Знайти будинок у передмісті Запоріжжя багатодітній родині допомогли друзі. Протягом року сім’я облаштувалася на новому місці, а цієї весни вже й обробили присадибну ділянку.

Принцип виховання дітей у родині простий: поважати один одного, допомагати у щоденних справах і ніколи не обманювати. І засвоювати цю науку життя вже в другій родині інколи доводиться з самого початку – і дітям, і дорослим, каже Ганна.

“От багато хто каже: у вас таке велике серце, ви так любите дітей, – ділиться Ганна Цинцадзе. – Я кажу: з чого ви взяли, що я їх люблю? Ми постійно навчаємося любити — вони нас, ми їх. Але найголовніше —  вчасно зупинитися, зрозуміти, що вони діти. Нам легше стати дітьми і зрозуміти їх, бо ми дітьми були.”

За втраченим бізнесом та будинком під Дніпрорудним майже не сумує, каже Ганна. Розповідає, за рік великої війни зрозуміла – ніколи не пізно розпочати все з нуля. Нині подружжя допомагає не тільки таким, як вони, переселенцям, а й військовим. І записалися до добровільного формування місцевої тероборони. 

“Ми маємо ціль, – каже Ганна, – щоб були донори, щоб постійно була одежа, взуття для хлопців, дрони, автівки, їжа для хлопців, медикаменти, і таке інше. Я почала їздити за кордон приганяти автівки з Латвії. Сама їжджу. Все це — безкоштовно, платять волонтери, люди, які небайдужі до України, латвійці, дякую їм, українці.”

А на День матері та сім’ї діти приготували до святкового столу одну з найулюбленіших у родині страв – млинці зі згущенкою. І з нетерпінням чекали на тата, який мав повернутися з виконання бойового завдання у лавах тероборони.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі