Сьогодні, 14 грудня, ми відзначаємо День вшанування ліквідаторів Чорнобильської трагедії – тих героїв, що врятували багато життів у 1986 році. Ці люди – пожежники, військовослужбовці, прості працівники, які виконали свій обов’язок. Вдячність їм важко висловити словами. Їхня самопожертва заслуговує на нашу поваги і нагадує нам про важливість солідарності в найтемніші часи.

Тоді сотні людей рятували наші життя та життя майбутніх поколінь від злочинної недбалості тоталітарного уряду. Не маючи ні спеціального захисту, ні навіть повної інформації про те, що саме відбулося на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС.

Достеменно встановити причини аварії зараз практично неможливо, проте, виходячи з відомих даних, експерти з МАГАТЕ дійшли висновку, що конструктивні хиби реактора та відсутність поінформованості персоналу про них відіграли значну роль в цій трагедії. Радянська влада повністю в усьому звинувачувала персонал.

Зарубіжні експерти, отримавши обмежену та “правильну” інформацію, закономірно дійшли того ж висновку. У першому звіті щодо розслідування причин аварії МАГАТЕ практично повторила результати радянського розслідування. Проте через кілька років результати розслідування були переглянуті. Попри всі намагання, приховати правду “совєтам” не вдавалось — спливало все більше доказів того, що аварія на ЧАЕС сталася через конструктивні хиби реактору.

Так, сама система захисту реактора була погано спроєктована. Згідно зі звітом Держпроматомнагляд СРСР про розслідування аварії на ЧАЕС за 1991 рік, ні в експлуатаційній, ні навіть в конструкторській чи проєктній документації не були вказані потенційні небезпеки експлуатації реактора. Пізніше цей звіт врахували також в МАГАТЕ при перегляді висновків щодо катастрофи. Зокрема, в оновленому документі йдеться про таке:

«Особливістю конструкції станції, що не була відзначена в початковій радянській оцінці, була незадовільна система аварійної зупинки, яка обумовила позитивний вибіг реактивності. Як зараз уявляється, найімовірнішою кінцевою подією, яка викликала аварію, було введення стержнів СУЗ (системи управління захистом) у критичний момент випробувань»

Мається на увазі, що при задіяні системи захисту, яка мала б повністю зупинити реактор, ставався навпаки, короткочасний стрибок потужності. Окрім того, відомо також про таке явище, як “позитивний паровий коефіцієнт реактивності”: під час роботи реактор розігріває воду до стану кипіння, щоб обертати турбіни генераторів. Проте збільшення кількості пари в активній зоні реактора підсилює процеси, які в ньому відбуваються. Тож виходить замкнене коло: більше пари — більше потужності, більше потужності — більше пари.

В результаті сталося два теплових вибухи такої сили, що бетонну кришку реактора вагою 450 тон підкинуло в повітря та перевернуло. Вона назавжди застрягла боком в стінах 4 енергоблоку. Окрім того, потужний викид пари зруйнував стелю реактора та спричинив викид радіоактивних речовин в атмосферу. Радіоактивна хмара пройшла над європейською частиною “союзу”, більшою частиною Європи та східною частиною США. Із зон забруднення евакуювали близько 300 000 осіб. Звісно ж, справжніх даних про аварію нікому не повідомлялось.

Панорама Чорнобильської АЕС після катастрофи

В результаті численних перевірок як з радянської сторони, так і з боку іноземних експертів, провину персоналу в аварії на Чорнобильській АЕС було фактично спростовано. Попри свою офіційну позицію, невдовзі після катастрофи радянська влада почала модернізацію на інших атомних об’єктах.

Сьогодні станції побудовані з урахуванням жахливих помилок минулого, та не мають спричинити катастроф подібних масштабів. Навіть перебуваючи в руках некомпетентних терористів, Запорізька АЕС не становить такої небезпеки, як ЧАЕС.

Найголовніша відмінність — більш сучасні, модернізовані реактори ВВЕР-1000 замість старих РБМК, які використовувались у Чорнобилі. Після вибуху АЕС Фукушіма в Японії в 2011 році більшість країн вирішили додатково перевірити власні реактори та модернізувати їх, щоб уникнути можливих катастроф. Ось що про Запорізьку АЕС пише колишній голова громадської ради Державної інспекції ядерного регулювання Олексій Толкачов:

“30 грудня 2011 року Державна інспекція ядерного регулювання опублікувала результати стрес-тестів. За їх результатами на українських АЕС були запроваджені технологічні рішення, які виключають можливість повторення аварії на АЕС Фукушіма. Зокрема, були створені системи перетворення водню, щоб виключити можливість вибуху реактора навіть за умови втрати електропостачання, втрати рідини охолоджувача, землетрусу і інших несприятливих обставин. Отож кажу.
Ніякого вибуху реакторів на Запорізькій АЕС не може бути”.

Вид на ЗАЕС з колишнього Каховського водосховища

Окрім того, на реакторах ЗАЕС використовується приблизно втричі менше палива, ніж на Чорнобильській АЕС. Також вони нездатні до самовільного розгону потужності, навіть за відсутності аварійного живлення. Якщо його залишити без нагляду, то він просто поступово зупиниться.

“Максимум, до чого може призвести катастрофа на Запорізькій АЕС – це розплавлення активної зони і незворотнє руйнування самого реактора в середині конфайменту. В такому разі ми не зможемо відновити роботу ЗАЕС, адже реактор ремонту не підлягає”, — запевняє пан Олексій.

Проте це ніяк не виправдовує дії російських окупантів та не спростовує ядерний тероризм росії, адже на території ЗАЕС зберігається багато відпрацьованого ядерного палива, виток якого може призвести до серйозного отруєння землі та води на значній частині України та Європи. Саме тому світ має об’єднати зусилля, щоб запобігти отруєнню Землі росією.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі