З початку великої війни робота запорізьких рятувальників суттєво змінилась. Вони одними із перших приїжджають до будинків, які руйнують російські ракети, аби врятувати людей з-під бетонних завалів. Серед них – і герой нашого сюжету Віталій Пелешко.  У День пожежної охорони, який щорічно відзначається 17 квітня, ми розповімо про роботу запорізького рятувальника в умовах війни.

В негоду чи пекельну спеку запорізьким рятувальникам доводиться працювати на місці ворожих атак. Найголовніше, що хвилює кожного з них, — врятувати якомога більше людей. Часто доводиться не спати добу, згадує пан Віталій. Як це було в день обстрілу будинку на вулиці Зестафонській.

“Коли ми заступаємо на добове чергування, у нас розподілена ніч, – розповідає помічник начальника зміни оперативно-координаційного центру ГУ ДСНС в Запорізькій області Віталій Пелешко, – хто коли спить по графіку. Виходить, о другій годині ночі я повинен був лягати спати. І в цей час якраз був приліт, ми на нього й поїхали.”

У той день команда зреагувала швидко: вже за кілька хвилин були на місці обстрілу. Більш небезпечного та складного випадку пан Віталій не пам’ятає і дотепер, адже перш ніж розпочати розбір завалів, треба було обрушити квартири на верхніх поверхах, плити ледве тримались.

“Це робиться для того, – пояснює пан Віталій, – щоб убезпечити роботу рятувальників, які знаходяться внизу і розбирають завали. Тому що якщо придавить рятувальників, хто буде далі надавати допомогу? Там було працювати тяжко через те, що було дуже багато руйнувань. Впав аж цілий під’їзд – 9 поверхів. Було все завалено. Є речі, які без важкої техніки ми не можемо розібрати, тому що плити ці руками ти не піднімеш.”

Саме в цьому і полягають обов’язки пана Віталія на місці «прильоту»: організувати логістику службовому транспорту та забезпечити його вогнегасними матеріалами. Зокрема, і водою, з якою дуже часто бувають проблеми під час роботи в населених пунктах регіону.

“Тому що без води ми також не можемо нічого зробити, каже пан Віталій. – Це нереально погасити, тому що в автоцистерні вода закінчується швидко. Також в мене забезпечення по воді — ми шукаємо де найближча водойма (це Дніпро чи озеро), і відправляється туди техніка, відбувається привіз води.”

Пам’ятає пан Віталій і один з останніх «прильотів» по Запоріжжю, коли його підрозділу вдалося дістати з-під завалів жінку. Суттєво у цьому допомогли “хвилини тиші”, коли рятувальники зупиняються на деякий час, аби почути крики з-під завалів ще живих людей.

На зруйнованих російськими ракетами будинках команда оперативного реагування може працювати по декілька діб. Припиняють свою роботу тільки у тому випадку, коли під завалами не залишається жодної людини. Проте не забувають і про чотирилапих, адже для наших рятувальників важлива кожна жива душа.

“Якщо звертаються господар, то тоді ми відправляємо пару чоловік для перевірки квартири, звідки звернувся господар, – каже чоловік. – Якщо це, як на вул. Незалежної України, під завалами чули як скулить собака, чи її побачили – їх також рятуємо. Це життя.”

За десять років у професії пан Віталій бачив чимало надзвичайних ситуацій, брав участь у ліквідації пожеж чи наслідків ворожих обстрілів. Та, каже, жодного дня не пошкодував про свій вибір, адже дуже любить свою роботу, хоч  вона і небезпечна.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі