circle-background

Муніципальний телеканал м. Запоріжжя

circle-background
weather

+3°

Програма телепередач:

ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
weather

+3°

Телепрограма

Декомунізація та дерусифікація: чистка «совка» в Запоріжжі

11.11.2022, 18:22

text
Поділитися:

Леніна, Кірова, Дзержинського, Жовтневої революції. Вулиці, бульвари та парки з такими назвами є чи не в кожному навіть найменшому містечку України. У 2015 році стартував процес декомунізації. З початком великої війни він трансформувався у дерусифікацію, і тепер Україна позбувається не лише наслідків комуністичної ідеології, а й відмовляється від усього російського. Поспілкувалися з істориками і дізналися, чому це важливо.


 

У Музеї архітектури Запоріжжя серед інших експозицій є одна, присвячена міським урбанонімам. Історики зазначають, найбільших змін у назвах українські і запорізькі вулиці, зокрема, зазнали саме за радянської окупації на початку минулого століття. Це майже 70% однакових назв вулиць у Запоріжжі, у білоруському Гомелі та російських містах воронежі та тулі. Так радянська влада мала на меті стерти межу між українською та російською культурами, задля спільної історії. Саме тому вулиці, названі на честь українських діячів культури та політиків знаходились у віддалених районах міст, коли ті, що з іменами російських діячів — називали центральні.

“Ці прізвища для нас стали звичними, – каже керівник крафтових музеїв Запоріжжя Михайло Мордовськой, – і ми перестали їх сприймати, а багато людей і взагалі не сприймали їх як вбивць, як людей, які організували масові вбивства на території і не тільки України, а на території росії, які влаштовували геноцид українського народу на території нашої країни. І таким чином ці прізвища стали для нас ну типу “позитивними”, тобто вони перестали сприйматися критично.”

Позбутися “совка” закликає і запорізький краєзнавець Роман Акбаш. Перш за все через інформаційну безпеку дітей. Адже батькам чи вчителям у школі буде вкрай важко пояснити дитині, чому, наприклад, меморіальна дошка, присвячена розстріляним митцям чи замореним голодом дітям, знаходиться на вулиці, названій на честь одного з катів українського народу.

“Як може називатися у нас вулиця на честь тих людей, на яких є ті жертви, – краєзнавець Роман Акбаш. – Оті діточки — вони і на леніні висять, і на дзержинському висять. Хоча це не пряма прив’язка, але так і є. Вони теж винні в тому, що відбувалося в 30-ті роки, наприклад, в часи Голодомору чи пізніше, в часи репресій, скільки там українців було закатовано.”

Позбуватись символів окупації українська влада почала у 2015. Тоді під перейменування потрапили не лише назви, пов’язані з російськими кривавими постатями, як от жуков чи ленін, а й похідні абстрактні назви, котрі пов’язані з комуністичним режимом. Наприклад, вулиця червоногвардійська чи інтернаціональна.

Запорізький краєзнавець Роман Акбаш переконаний, що термін “декомунізація” не зовсім доцільний до сьогоднішніх перейменувань і відмови від російських топонімів, адже він засуджує комуністичний режим, але не торкається культурних діячів, що жили до нього. Тобто умовний Лермонтов або Пушкін не були комуністами, проте все ще були українофобами, відкидали сам факт існування українців, як окремого народу, та підтримували ідею так званих малоросів. 

“Декомунізація – це було ось у 2016 році, – зазначає Роман Акбаш, – був прийнятий закон про засудження символіки тоталітарної епохи і так далі. Зараз у нас вже трохи інший процес. Цей процес доцільно назвати деколонізацією чи дерусифікацією. Знову ж таки, це якісь якоря, які нас тримають, які нам не дають відірватися, в тому числі не дають стати вільними. Це далеко не одна причина, але це одна з них.” 

Історики також не схвалюють нейтральні назви на кшталт Лісова чи Трамвайна. На їхню думку, це шлях внікуди, оскільки радянська влада, перейменовуючи вулиці та ставлячи пам’ятники своїм діячам, стирала та замінювала історичну пам’ять українців. Наразі ж вкрай важливо її відродити та закарбувати в ній нових героїв та визначні для України події.

“Коли ми прибираємо ці ідеологічні штампи, – пояснює керівник крафтових музеїв Запоріжжя Михайло Мордовськой, – ці наративи, не має бути вакууму. Лісова — це вакуум, це вулиця, яка ні про що взагалі не каже, окрім того, що ми любимо ліс. Має заповнюватися ця порожнина українським наративом, державотворчим наративом, що сьогодні актуально.” 

Процеси знищення окупаційної символіки відбувалися і в інших країнах. До прикладу, у повоєнній Німеччині чи Іспанії. Проте через віддаленість як територіально, так і у часі Україна не може брати його на озброєння або орієнтуватися на його результати.

“Для того, щоб їх використовувати, – додає Михайло Мордовськой, – треба дуже багато знайти адаптивних точок, які б, скажімо так, підходили під нашу модель. Це досить складно і мені здається, що це знов-таки шлях хибний, тому що у нас є своя історія, свій, скажімо так, історичний шлях і він відрізняється від будь-якої країни світу.” 

Історики наголошують, щоб позбутися окупаційної символіки та назв у топонімах, слід відмовитись від кремлівських наративів у себе в голові. Підтягнути власні знання з історії України та навчати своїх дітей берегти та шанувати свою культуру. Адже, як казав В’ячеслав Чорновіл, Україна починається з тебе.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Копіювання контенту дозволено лише за прямого узгодження з редакцією.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: