Демобілізований військовослужбовець із села Малокатеринівка Олексій Прокопович започаткував сімейний бізнес: відкрив у сусідньому Кушугумі міні-чебуречну. Разом із нареченою й дітьми готують для селян гарячі страви. Як започаткували власну справу, і яким був перший досвід підприємництва – у матеріалі.

Біля торгової точки, що в центрі Кушугума, ажіотаж. Військовослужбовці купують смажені, щойно зі сковорідки, гарячі чебуреки. Власник торгової точки – їхній побратим, сапер 110 бригади ТрО Олексій Прокопович. Міні-чебуречну разом зі своєю родиною відкрив на Новий рік. І вже в перші дні з’ясували, що потрібно для успіху справи.

“Смачно має бути. Бо не буде смачно, ніхто не буде приходити, правильно? – каже ветеран російсько-української війни, підприємець Олексій Прокопович. – Вчора, наприклад, тісто закінчилося. Треба було місити тісто швидко. А муки трошки залишилось, то поїхав і привіз ще муки.”

Перші дні роботи – це ще й вивчення попиту та смаків клієнтів і спроба вийти на щоденні обсяги реалізації.

“Штук 30 виходе, 20-30, коли як, – ділиться наречена Олексія Ганна. – Буває, люди є, а буває немає, по-різному. Вечером менше людей, вдень більше. Хлопці-військові приходять, місцеві ходять.”

Військові – головні відвідувачі. Для них – і знижки, і меню.

“Так як я був теж військовим, я знаю, коли хочеться смачненького, свіженького, гарячого. Бо ті тушонки, вони трошки надоїдають, – каже Олексій. – Є піци, шаурма, нагетси, картопля-фрі – повноцінні обіди такі.”

Військовослужбовець із Малокатеринівки на позивний “Прокоп” пішов воювати добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Служив сапером, розміновував території на Запорізькому та Донецькому напрямках. Рік тому повернувся з фронту до цивільного життя, оскільки на війні втратив двох рідних братів. Зробити ремонт у кіоску для чебуречної допоміг його син-підліток. Він і зараз для батька – права рука. Втім, на кухні є робота для всієї родини.

“Моя – жарка, – каже син Олексія Дмитро Прокопович, – Ангеліна місить тісто, готує чебуреки. Аня на касі стоїть. М’ясо, картопля.”

Донька Ганни Ангеліна вручну розкатує тісто й начиняє чебурек. Каже, її частина роботи – основна. Від її точних рухів залежить якість та зовнішній вигляд продукту.

“Роки 2 чи 3 тому ліпила печеньки, кексики – для бабушки, для мами, – каже донька Ганни Ангеліна. – Це ще вдома, у місті. Тобто я точно знаю, як із тістом поратись.”

А бізнес-консультант у Олексія – його побратим і досвідчений ресторатор у цивільному житті, він вчасно підказав напрямок діяльності й надав кілька важливих порад. Нова справа Олексія – це не про гроші, а про бажання робити добру справу для людей, каже побратим.

Коли канікули закінчаться, діти-школярі зможуть допомагати батькам тільки увечері. Аби встигали впоратися вдвох, дорослі вже замовили автоматичну тісто-каталку. 

Мікро-бізнес Олексія – це вдалий приклад працевлаштування ветерана, що є важливою частиною ветеранської політики держави. Аби таких випадків було більше, захисникам необхідна всебічна допомога й з боку суспільства, зазначають військовослужбовці.

“Цивільними стануть колишні мобілізовані, – каже військовослужбовець Олег Тягнибок. – Частина з них є пораненими, неповносправними, і їм потрібно буде адаптуватися до мирного, нормального життя. І дуже важливо, щоб суспільство їх сприймало у позитиві, як героїв. Як тих людей, які здобули велику перемогу заради нашого майбутнього, заради наших дітей.”

Тепер чебуречна, що запрацювала у центрі Кушугума – точка тяжіння для місцевих. Можна обговорити новини й скуштувати приготовлену з любов’ю смачну гарячу їжу.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі