Ці компанії реалізують свої товари й послуги в Україні, та одночасно працюють на російському ринку й своїми податками приносять агресору чималі кошти. Що знають запоріжці про “бізнес на крові” й чи  купують “токсичні” товари – у матеріалі.

Купуєте улюблені смаколики, косметику чи миючі засоби – переконайтеся, що виробники не працюють на російському ринку. Бо в іншому разі – своїми грошима ви підтримуєте армію агресора. Оцінка НАЗК однозначна. Запоріжці, з якими поспілкувалися журналісти МТМ, у переважній більшості про цю ситуацію не мають гадки.

“Якби я знала, що ці товари є і на російському, і на українському ринку, то я б відмовилася від таких товарів, – каже барбер Дар’я Рибалко, – і все ж таки знайшла б якусь заміну. Але через те, що я не обізнана у цьому питанні, мабуть я купую ці товари, від того, що не знаю, що вони на цьому ринку знаходяться.”

“Я стараюсь таке не купувати, – ділиться жителька Запоріжжя Юлія, – тому що, якщо вони співпрацюють із країною-агресором, то мені не цікаві їхні продукти.”

Список міжнародних спонсорів війни на сайті НАЗК, у який включили 27 відомих брендів,  — це довідник для споживачів. Ознайомившись із ним, кожний може зробити свідомий вибір – купувати чи ні токсичні товари, каже запорізький юрист Дмитро Гладкий.

“Список таких компаній, він є немаленьким, – розповідає юрист, – але там можна переконатися, чи добросовісна компанія, чи недобросовісна. Водночас працює й громадський сектор. Можна знайти просто в інтернеті, в телеграм-каналах перелік компаній, які працюють, можливо й в обхід санкцій, з країною-агресором. І таким чином скорегувати свій вибір як користувача.”

Про свідомий вибір людей каже й провідна фахівчиня НАЗК Агія Загребельська. За її словами, “чорна мітка” НАЗК для компаній, що спонсорують війну, не має юридичних механізмів впливу на ситуацію.

“У даному випадку будь-які державні інструменти не застосовуються, – каже очільниця напрямку мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці НАЗК Агія Загребельська, – тому що Міжнародні спонсори війни — це якраз інститут репутації. Це — пряма форма демократії. Тут немає державного примусу, немає розслідувань, немає перевірок, і в цьому якраз і є перевага цього інструменту. Це — не інструмент примусу, це винятково добра воля споживачів, постачальників, які, розуміючи ситуацію, починають бойкотувати ці компанії, ці бренди.”

Інформувати населення про “бізнес на крові” можуть активні громадяни, лідери думок, журналісти. Позиція громадянського суспільства великою мірою впливає на бізнес, зауважують експерти. 

“Я думаю, що це мають взяти на себе громадські проєкти, – впевнена Агія Загребельська. – Враховуючи те, що це не інструмент примусу, не санкційний інструмент, то найкраще було б, якби цю функцію взяли на себе громадські організації, громадянське суспільство у частині інформування. Якщо ми говоримо, наприклад, про торговельні мережі, то падіння оборотів після внесення до списку “Міжнародних спонсорів війни” приблизно становить 30-40%. Це дуже великий показник.”

“Окрім громадського сектору, найкраще — це популяризація такої інформації через ЗМІ, – переконаний Дмитро Гладкий. – Приміром, минулого року був скандал із компанією “Бондюель”, які робили рекламу і передавали військовим формуванням країни-агресора свою продукцію. І це, принаймні, скорегувало мій вибір, моїх друзів та близьких, оцей вибір продукції.”

Проти однозначних оцінок цієї ситуації виступає запорізька маркетолог Тетяна Дроботя. За її словами, чи дійсно ці компанії є спонсорами війни, питання залишається відкритим.

“По-перше, це — окрема юридична особа, – пояснює маркетолог. – Наприклад, “Метро-Україна” і “Метро-росія”, вони не пов’язані. “Метро-Україна”, я нещодавно дивилася, вони задонатили 40 мільйонів гривень ЗСУ та нужденним. Вони віддають постійно харчові продукти, гігієну, тобто ніяк із цим не поєднані. Якщо б вони пішли з України, то втратила б Україна. Хай НАЗК складе списки українських компаній, які є аналогами. Або підтримайте компанії, які пішли з ринку росії. Тобто вони втратили фінансово, давайте підтримаємо їх. Тоді це буде баланс. А коли ми тільки забороняємо, ми трошки, на мій погляд, регресуємо в радянські часи.”

У будь-якому разі вибір залишається за людиною — чим мити посуд або підлогу, в якому супермаркеті купувати товари або в який банк нести свої заощадження – іноземному бренду чи українському аналогу.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі